Як відомо, двох однакових сніжинок не буває. Деякі люди навіть присвячують їх вивченню довгі роки, намагаючись знайти певні закономірності. Однак, незважаючи на те, що сучасні технології дозволяють з легкістю створювати сніжинки в лабораторних умовах, ці дослідження до сих пір не привели до якогось помітного результату.
- Сніжинки бувають не тільки білими, в арктичних і гірських районах часто можна побачити рожевий або червоний сніг. Його фарбують мікроскопічні водорості і мікроорганізми, але відомі випадки, коли сніжинки падали з неба вже кольоровими.
- Ескімоси використовують 24 слова, щоб описати сніг в його різних станах, а саами, що живуть на півночі Скандинавії, мають для позначення снігу і сніжинок 41 слово.
- Скрип снігу – шум від розчавлювання кристаликів сніжинок. Скриплять вони лише в мороз, і чим холодніше, тим вище тон скрипу.
- Більше трьох мільярдів осіб, які проживають на Землі, ніколи не бачили сніжинок.
- Сніжинка – складна симетрична структура, що складається з кристалів льоду, зібраних разом. Варіантів «збирання» безліч – до сих пір не вдалося знайти серед сніжинок двох абсолютно однакових.
- Хрускіт снігу можна отримати, якщо стискати змішані сіль і цукор. Раніше цей прийом досить часто використовувався при озвучуванні фільмів і в театральних постановках.
- Існує більш п'яти тисяч основних форм сніжинок, всі вони об'єднуються в кілька класів: зірки, пластинки, стовпчики, голки, просторові дендрити, увінчані стовпчики, неправильні кристали.
- Великий астроном Йоганн Кеплер в своєму трактаті «Новорічний дар. Про шестикутні сніжинки» пояснював форму кристалів волею Божою. А японський вчений Накая Укітіро називав сніг «листом з небес, написаним таємними ієрогліфами».
- Іменем вищезгаданого Накая Укітіро названий єдиний в світі музей сніжинок, розташований в Японії, на острові Хоккайдо.
- Складні зірчасті сніжинки мають унікальну, відмінну на око геометричну форму. І варіантів таких форм, на думку фізика Джона Нельсона з Університету Ріцумейкан в Кіото, більше, ніж атомів у спостережуваного Всесвіту.
- При попаданні в воду сніжинки видають дуже високий звук, невловимий для людського слуху, а ось риби його чують, але не люблять, а тому кидаються врозтіч і йдуть на глибину.
- Загальна кількість сніжинок, що формуються за рік в атмосфері Землі, становить приблизно 10 в 24 ступені. Тобто це 1 з 25 нулями.
- Як встановили вчені, сніжинки з найбільш складною структурою зазвичай випадають там, де клімат особливо суворий. А в м'якшому кліматі, наприклад, їх структура зазвичай простіше.
- Під час снігопаду 1987 року у Форт-Кої (США, штат Монтана) було знайдено сніжинку діаметром 38 см.
- У середньому вага однієї сніжинки сягає 1 міліграма.
- Сніжинки складаються з повітря на 95%, що зумовлює низьку щільність та порівняно повільну швидкість падіння, яка зазвичай не перевищує 0,9 км/год.
- У 1951 році Міжнародна комісія зі снігу та льоду (як не смішно, але існує і така!) узаконила класифікацію сніжинок.
- Чистий сніг можна їсти. Щоправда, енерговитрати на поїдання снігу в багато разів більші від його калорійності.
- Сніжинка - один із найфантастичніших прикладів самоорганізації матерії з простого в складне.
- На Крайній Півночі сніг, що злежався в умовах екстремально низької температури, буває настільки твердим, що сокира при ударі по ньому дзвенить, наче вдарили по залізу.
- У середньому діаметр сніжинок коливається від 0,1 до 7 мм.
- Кожна сніжинка являє собою змерзлу і кристалізовану краплю, що сконденсувалася з пари. При цьому вони утворюються безпосередньо з пари, минаючи стадію дощу.
- Для того, щоб структура сніжинки була добре помітна на фотографії (а це дуже важливо для вивчення її кристалічної будови), зразок підсвічують спеціальним методом, а сама сніжинка працює як складна лінза.
- В одному кубометрі снігу знаходиться близько 350 мільйонів сніжинок, кожна з яких є унікальною.
- Основа для формування сніжинки – її крихітне ядро. Це крижані або сторонні порошинки в хмарах, навколо яких і починає конденсуватися водяна пара.
