Будь-які клікабельні та/або текстові посилання (URL, анкорні/безанкорні посилання тощо), які ведуть на зовнішні ресурси, та/або згадування назв компаній, брендів чи ТМ в текстових матеріалах сайту faktypro.com.ua надаються виключно з ознайомчою метою та не є рекламою.

Чому ми відчуваємо себе вільними, навіть коли нами керують алгоритми?

ЖурналПерегляди: 9

Чому ми відчуваємо себе вільними, навіть коли нами керують алгоритми

У світі, де щоденне життя дедалі більше автоматизується, ми продовжуємо вважати себе вільними. Ми самі обираємо, що дивитись, що купувати, кого читати й що писати в соцмережах. Але чи дійсно ці вибори наші? Усе частіше психологи, філософи й технологи кажуть: нами вже давно керують алгоритми – і ми цього майже не помічаємо.

Що таке алгоритми та як вони працюють?

Алгоритми – це набори правил і формул, які обробляють наші дії й ухвалюють "рішення" замість нас.

Вони:

  • аналізують нашу поведінку (перегляди, лайки, покупки);
  • прогнозують, що ми хочемо побачити або зробити;
  • підлаштовують контент під наші смаки;
  • створюють персоналізований досвід, здавалося б, "під нас".
Facebook, Instagram, TikTok, Google, YouTube – усі вони працюють за алгоритмами, які навчаються на наших діях і підсовують саме те, що змусить нас залишитися ще трохи.

Ілюзія вибору

Чому ми не відчуваємо, що нами керують? Бо система створює ілюзію свободи.

Ось як це відбувається:

  • ми бачимо кілька варіантів і вважаємо, що самі вибираємо;
  • контент, який нам показують, здається близьким і цікавим;
  • наші вподобання відображені в стрічці, тому все здається "нашим";
  • ми не бачимо, що приховано – сотні інших варіантів, яких нам просто не показали.
Це ілюзія свободи в межах контрольованого середовища – як рибка в акваріумі, яка думає, що плаває в океані.

Чому це відчувається приємно?

Мозок людини прагне простоти, передбачуваності та комфорту. Алгоритми дають усе це з точністю до секунди.

Вони:

  • економлять наш час, скорочуючи вибір;
  • підлаштовують музику, фільми, навіть думки до наших смаків;
  • створюють "інформаційний кокон", де все здається знайомим;
  • викликають задоволення від передбачуваної реакції.
Усе це заспокоює – і ми не помічаємо, що втрачаємо справжню варіативність і несподіваність.

Ми хочемо контролю – але боїмося хаосу

Парадокс: ми боїмося, що нас контролюють, але при цьому не хочемо хаосу.

Чому так:

  • повна свобода потребує відповідальності, а це виснажує;
  • інформаційне перевантаження без фільтрів викликає тривогу;
  • чітко структурований простір дає відчуття безпеки;
  • "персоналізована" реальність створює комфорт і звичку.
Таким чином, ми самі погоджуємось на контроль, аби почуватися стабільно. А отже – погоджуємось на обмеження під виглядом турботи.

Чи є вихід з алгоритмічного кола?

Повністю втекти від алгоритмів складно, але усвідомлення – вже перший крок до свободи.

Що можна зробити:

  • вимикати персоналізацію в налаштуваннях сервісів;
  • користуватись різними платформами і джерелами інформації;
  • навмисно шукати протилежну думку, щоб не застрягати в "бульбашці";
  • приділяти увагу офлайн-діяльності, що не контролюється алгоритмами.
Тільки тоді вибір стає дійсно нашим, а не тим, який нам підсунула система.

Насправді, ми не повністю вільні, але й не повністю контрольовані. Усе залежить від нашої здатності помічати, як на нас впливають. Алгоритми – це інструменти. Вони можуть бути зручними, але водночас небезпечними, якщо ми втрачаємо відчуття реальності.

Свобода починається не там, де немає контролю, а там, де ми його усвідомлюємо.