Сніг оточує багатьох із нас щозими. Ми дивимося на нього, ходимо по ньому, але рідко замислюємося про те, що ж він із себе представляє. А даремно, адже сніжинки такі незвичайні...
- Люди навчилися штучно вирощувати сніжинки.
- Більше половини людей, які живуть на Землі, жодного разу в житті не бачили снігу.
- Вченим жодного разу так і не вдалося знайти дві однакові сніжинки.
- Сніг відбиває до 90 відсотків сонячного світла.
- Найбільша коли-небудь виявлена сніжинка мала 38 сантиметрів у діаметрі.
- Сніжинки на 95 відсотків складаються з повітря.
- Високо в горах і в полярних районах сніг іноді буває червонуватим або рожевим через водорості під назвою «снігова хламідомонада». Такий сніг на смак нагадує кавун.
- Швидкість падіння сніжинок – менше одного кілометра на годину.
- Сніг є не тільки на Землі, а й на Марсі, і на Титані, супутнику Сатурна. Щоправда, на Марсі сніг із вуглекислоти, а на Титані – з метану.
- Сніг хрумтить під час ходьби через деформацію кристаликів сніжинок.
- У 1949 році сніг випав у Сахарі. Щоправда, майже одразу розтанув.
- У Японії є музей сніжинок.
- 19 січня – всесвітній день снігу.
- У мові саамського народу, що мешкає на території Фінляндії, існує близько 180 слів для позначення снігу, льоду та їхніх різновидів. В ескімоській мові для позначення снігу є понад 20 слів.
- Один кубометр снігу містить понад триста мільйонів сніжинок.
- Сніжинки, що падають на поверхню води, виробляють високочастотний звук, дуже неприємний для риб. Люди цього звуку не чують.
- Сніг буває навіть у таких спекотних місцях, як Еквадор і Гавайські острови. Він лежить на вершинах гір.
- У Японії поширений міф про те, що японський сніг відрізняється від закордонного.
- Першу фотографію сніжинки під мікроскопом було зроблено 1885 року. Американський фотограф Вінстон Бентлі витратив на свої спроби 46 років, перш ніж домігся успіху.
