Скрипка – один із найчарівніших музичних інструментів, здатний передати найтонші відтінки емоцій: від ніжної туги до пристрасної радості. Вона вимагає від виконавця не лише технічної майстерності, а й глибокої душевності. Скрипка має багату історію, в якій переплелися музика, майстерність, наука та навіть легенди.
- Скрипка має лише чотири струни, але може відтворити понад 3 000 різних звуків.
- Найдорожча скрипка у світі – Stradivarius «Lady Blunt» – була продана за понад 15 мільйонів доларів.
- Вважається, що найкращі скрипки виготовлялися в Італії у XVII–XVIII століттях майстрами Гварнері, Аматі та Страдіварі.
- Дерево для виготовлення скрипки висушується до 50 років – воно має бути легким, але дуже міцним.
- Сучасний вигляд скрипка отримала лише у XVI столітті, хоча її пращури – народні смичкові інструменти – існували ще у Середньовіччі.
- Скрипку важко оцифрувати – жодна електроскрипка не передає глибини й багатства звуку, як класичний дерев’яний інструмент.
- Смичок виготовляють із кінського волоса – для однієї скрипки використовують приблизно 150–200 волосків.
- Скрипковий корпус діє як резонатор – саме він надає інструменту впізнаваного теплого звучання.
- Позиція гри на скрипці унікальна – вона тримається на плечі й притискається підборіддям, що потребує спеціальних навичок.
- Сольні твори для скрипки вважаються одними з найскладніших у класичній музиці.
- Паганіні був першим скрипалем, який виконував надскладні пасажі й користувався репутацією «мага скрипки».
- Деякі скрипки звучать краще з роками – дерево «старіє» і починає резонувати глибше.
- У ХХ столітті скрипка стала інструментом не лише класичної, а й джазової, народної та навіть рок-музики.
- У Стародавньому Китаї існували смичкові інструменти, схожі на скрипку, ще за тисячу років до її появи в Європі.
- Скрипка – найменший і водночас найгучніший струнно-смичковий інструмент у симфонічному оркестрі.