Чи задумувалися ви колись, що реальність навколо нас може бути лише ілюзією? Можливо, все, що ми бачимо, чуємо і відчуваємо – це не справжній світ, а складна симуляція, створена невідомою силою? Така ідея, що ми живемо у віртуальному світі, не нова – її обговорювали філософи, науковці та навіть сценаристи фантастичних фільмів. Але наскільки це можливо – давайте розберемося.
Звідки з’явилася ідея віртуальної реальності
Ще Платон у своїй знаменитій «алегорії печери» описував світ, де люди бачать лише тіні на стіні, приймаючи їх за реальність. Ця концепція перегукується з сучасною теорією симуляції: ми можемо жити в штучному світі, навіть не підозрюючи про це.
У ХХ столітті цю ідею підхопили письменники-фантасти, а згодом і науковці. У 2003 році філософ Нік Бостром сформулював гіпотезу симуляції, згідно з якою високорозвинені цивілізації майбутнього можуть створювати віртуальні світи, настільки реалістичні, що їхні мешканці не знатимуть, що живуть у симуляції.
Докази того, що реальність може бути віртуальною
Хоча доказів у класичному сенсі немає, деякі дивні факти нашого Всесвіту змушують замислитися.
- Закони фізики – як комп’ютерний код. Фізики помітили, що Всесвіт працює за чіткими математичними законами. Американський фізик Джеймс Гейтс знайшов у рівняннях, що описують Всесвіт, структури, схожі на комп’ютерний код. Якщо Всесвіт є симуляцією, то такий код може бути «програмою», що керує реальністю.
- Квантова механіка та спостерігач. Відома квантова дивина – ефект спостерігача: коли частинка поводиться по-різному, залежно від того, чи спостерігаємо ми за нею. Це схоже на рендеринг у відеоіграх: світ деталізується лише там, де на нього спрямований погляд.
- Обмеженість швидкості світла. У комп’ютерних іграх є межа того, наскільки швидко персонаж може рухатися, щоб не порушити обчислювальні алгоритми. Чи не є швидкість світла подібним обмеженням у нашій «програмі»?
- Дежавю та «збої в матриці». Багато людей відчували дежавю або спостерігали дивні «збої» реальності, які важко пояснити. Може, це помилки в коді симуляції?
Якби ми жили у віртуальному світі, хто б нас створив
Якщо припустити, що ми дійсно в симуляції, то виникає логічне питання: хто її запустив?
- Майбутні люди. Можливо, нас створила високорозвинена цивілізація майбутнього, яка досліджує своїх предків. Це як історична відеогра, в якій ми – персонажі, які не знають, що за ними спостерігають.
- Надрозумні істоти або штучний інтелект. Якщо технології дозволяють створювати свідомість у комп’ютерних симуляціях, можливо, нас запустив штучний інтелект, який сам є результатом експериментів іншої цивілізації.
- Ігровий світ для вищих істот. Що, якщо ми – персонажі у грі, створеній для розваги якоїсь розвиненої сутності? У такому випадку всі події – просто сценарії, а наша реальність – всього лише рівень у грі.
Що означає для нас життя у симуляції
Якщо ми живемо в симуляції, чи є це погано? Зовсім ні. Ось що це могло б означати:
- Світ може бути змінений. Якщо реальність – це програма, то можливо, її можна «хакнути» або змінити через свідомість.
- Смерть – не кінець. Якщо це гра, то можливо, після «завершення» існування ми просто потрапимо в іншу симуляцію або побачимо справжній світ.
- Сенс життя може бути закладений у коді. Якщо симуляція створена з певною метою, то можливо, у нас є певна місія, яку треба виконати.
Як ми можемо дізнатися правду
Деякі науковці пропонують шукати в космосі ознаки «обмежень» – наприклад, штучних меж Всесвіту. Інші припускають, що нам варто експериментувати зі свідомістю, щоб знайти лазівки у «системі».
Як казав Морфей у фільмі «Матриця»: «Що таке реальність? Це просто електричні сигнали, які інтерпретує твій мозок».
Можливо, істина – це не те, що зовні, а те, що ми відчуваємо всередині.