Традиція "висаджувати" моряків на безлюдні острови (або "марунування") виникла як форма покарання або життєзабезпечення в певних умовах. Ось кілька основних моментів, що стосуються цієї практики:
- Покарання. Висаджування на безлюдний острів могло бути використано як покарання для моряків, які порушили дисципліну, зрадили команду чи скоїли інші злочини на кораблі. Це було вважено особливо суворим покаранням, бо залишений на острові моряк мав мало шансів вижити.
- Конфлікти на кораблі. Іноді, коли на кораблі виникали конфлікти, група моряків могла бути висаджена на острів, щоб уникнути подальших проблем. Замість того, щоб здійснювати кроваві конфлікти на кораблі, команда могла просто висадити "проблемних" моряків.
- Забезпечення водою та їжею. Якщо корабель постраждав від бурі, інших аварій або зазнав дефіциту продовольства, команда могла вирішити висадити деяких моряків на острів, щоб зменшити навантаження на залишок їжі та води.
Важливо зазначити, що марунування не було загальноприйнятою практикою серед моряків. Це було рідкісним явищем, яке найчастіше асоціювалося з піратством або іншими екстремальними обставинами на морі. Та навіть у таких умовах марунування вважалося особливо суровим покаранням.
