З усіх поширених у світі релігій культ вуду є одним із найтаємничіших. Зародившись в Африці, він разом із корінними африканцями потрапив до Нового Світу століття тому, і набув там певного поширення. У сучасному світі існує три різні течії вуду, що різняться між собою. Втім, подібностей у них все одно більше, ніж відмінностей.
- У США культ вуду широко поширений у штаті Луїзіана, де проживає велика діаспора нащадків африканців.
- Невід'ємною частиною цієї релігії є захисні талісмани. Зазвичай вони являють собою невеликі мішечки, наповнені різними дрібними предметами. Носять їх на шиї.
- Найбільш консервативним та ортодоксальним вважається культ вуду, поширений на Гаїті. Причому з'явився він унаслідок змішання традиційних африканських вірувань із католицькою релігією.
- В африканській країні Бенін, яка (поряд із сусідньою державою Того) є батьківщиною вчення вуду, воно має статус офіційної релігії поряд із католицизмом і деякими іншими віровченнями. Близько 17% населення Беніну – вудуїсти.
- Ляльки вуду тільки непосвяченим здаються чимось простим. Послідовники цього віровчення стверджують, що лялька отримує зв'язок із людиною, яку вона символізує, тільки після того, як до неї прикріплять щось, пов'язане з цією персоною, наприклад, фотографію або локон волосся.
- Тих, хто практикує вуду, часто вважають могутніми людьми, які наказують духам виконати їхню волю. Насправді, все навпаки – практикуючі жерці вуду вважають себе слугами духів.
- Через стереотипи багато хто думає про вуду, як про темну релігію, жерці якої тільки й можуть, що нашкодити духу і тілу своїх ворогів. Однак, цей культ більше зосереджений на зціленні та знахарстві, ніж на заподіянні шкоди.
- Послідовники релігії вуду стверджують, що це віровчення можна використовувати як на зло, так і з добрими намірами. Причому «злий» напрямок іменується «червоним», і люди вірять, що у злого чаклуна очі набувають червоного кольору.
- Папа Римський Іоанн Павло II стверджував, що з повагою ставиться до жерців, які практикують вуду, і визнавав «основоположну чесноту», притаманну цьому вченню. Іван Павло II навіть був присутній на церемонії вуду 1993 року.
- Вудуїсти переконані, що існують два взаємопов'язаних світи: видимий і невидимий. Після смерті люди переходять у невидимий світ.
- Вуду набула широкого поширення в Західній Африці, на Гаїті та в Луїзіані. Також ця релігія інколи практикується в місцях, у які раніше завозили багато невільників із Західної Африки – у Бразилії, Пуерто-Ріко, Домініканській Республіці та на Кубі.
- Більшість вудуїстів вірять у вищу істоту, хоча це верховне божество вважається нескінченно далеким і непізнаваним. Цей культ по суті своїй є монотеїстичною релігією, в якій всемогутнім богом вважається Бондьє. Підпорядковані йому духи рангом нижче іменуються «лоа».
- Вуду охороняється законом відповідно до гаїтянської конституції з 1987 року, але це не завжди було так. Раніше католицька церква не схвалювала цю релігію – наприкінці 1940-х і на початку 1950-х років святині вуду нерідко осквернювали, а жерці зазнавали нападів.
- У цієї релігії немає ні єдиного лідера, ні будь-якої офіційної священної книги на кшталт Біблії.
- Широко розрекламовані ляльки вуду насправді ведуть своє походження з різновиду африканської народної магії «худу». Ляльки, які часто робили для того, щоб проклясти когось, виготовляли з качанів кукурудзи, картоплі, рослин, глини або одягу.
- Жерцями вуду можуть бути як чоловіки, так і жінки. Вони відомі під назвами хунгани та мамбо, відповідно. Вважається, що кожен із них здатний на власне просвітлення.