Голодомор 1932–1933 років – одна з найстрашніших трагедій в історії України, яка забрала мільйони життів. Це був не просто голод, а навмисно організований акт геноциду з боку радянської влади, спрямований на знищення українського селянства та придушення національного духу. Багато фактів про ці події замовчувалися десятиліттями, а свідчення очевидців знищувалися або спотворювалися.
- Під час Голодомору в Україні щохвилини помирало 17 людей, щогодини – понад 1 000, щодня – близько 25 000.
- Смертність у сільських районах сягала 30% населення, а в деяких селах не залишилося жодного живого мешканця.
- Радянська влада забороняла селянам виїжджати в пошуках їжі – на кордонах республіки були створені спеціальні "загороджувальні загони".
- Голодомор був спрямований передусім проти українських селян, оскільки вони становили основу національної культури та опору колективізації.
- У 1932 році було запроваджено "закон про п’ять колосків", за яким навіть діти могли бути ув’язнені або розстріляні за збирання залишків зерна на полі.
- У деяких районах радянська влада організовувала так звані "чорні дошки" – села, де вилучалося все продовольство й блокувався будь-який доступ до товарів і допомоги.
- Відомі численні випадки канібалізму, зафіксовані в документах НКВС, що свідчить про жахливу глибину голоду.
- Офіційні радянські джерела десятиліттями заперечували факт Голодомору, називаючи його "вигадкою буржуазних націоналістів".
- Лише в 2006 році Україна на державному рівні визнала Голодомор геноцидом українського народу.
- На відміну від інших голодів, в Україні під час Голодомору були достатні запаси зерна, але все продовольство вилучалося й вивозилося за межі УРСР.
- У сучасній Україні встановлено понад 7 000 пам’ятників та меморіальних знаків жертвам Голодомору, а щороку в останню суботу листопада проводиться День пам’яті.