У багатьох культурах існує повір’я: не можна надто хвалити немовля вголос, аби не "зурочити". Дехто вважає це забобоном, інші – проявом мудрості предків. Та як би там не було, ця порада передається з покоління в покоління і залишається актуальною навіть у світі науки та психології. Спробуємо розібратися, що стоїть за цим твердженням: міф, традиція чи логічне пояснення?
Народні вірування: "не навроч, бо злякається"
У традиціях багатьох народів (зокрема української, польської, грецької, кавказької) заведено не розхвалювати немовля в присутності сторонніх. Люди вірили, що надмірна похвала – це виклик уваги нечистих сил або заздрісних поглядів. Звідси й звички:
- не показувати немовля чужим до 40 днів;
- не говорити про дитину "надто гарно";
- торкатися до малюка "тихцем", без вигуків та емоційного захоплення.
Це був спосіб захистити новонародженого, адже його душа вважалася ще "відкритою" і вразливою для негативних впливів.
Психологічний аспект: чутливість немовляти до емоцій
Науковці підтверджують, що немовля з перших днів життя вловлює інтонації, обличчя, емоції. Якщо дорослі біля нього починають надмірно вигукувати, аплодувати, тицяти пальцем, – це може спричинити:
- перезбудження нервової системи;
- підвищену тривожність;
- порушення сну чи апетиту.
Особливо чутливі до гучних голосів, емоційних перепадів та нових облич діти до 6 місяців. І хоча батьки можуть не помічати змін, дитина "переживає" емоційний шок.
Енергетика заздрощів: що говорить езотерика?
Езотерики та енергетичні практики вважають, що дитина має дуже тонке енергетичне поле, яке легко порушити. Надмірна похвала вголос, особливо у присутності людей із негативними емоціями (заздрістю, роздратуванням), може:
- "перетягнути" енергію дитини;
- викликати внутрішній енергетичний дисбаланс;
- проявитись у вигляді частого плачу, страху чи безсоння.
Саме тому в народі існує звичка казати "тьфу-тьфу-тьфу" або показувати "фігу" після похвали – як ритуал захисту від злого ока.
Як хвалити без шкоди?
Звісно, позитивні емоції й любов важливі для малюка. Але варто дотримуватися балансу.
Рекомендації:
- хвалити спокійним, лагідним голосом, без криків;
- уникати фраз на публіку ("Подивіться, яка гарнюня!");
- хвалити поглядом, усмішкою, дотиком;
- використовувати "захисні слова" (напр. "Нехай буде здоровий!");
- при зустрічах – не зосереджувати всю увагу лише на зовнішності.
Так дитина отримуватиме підтримку, не відчуваючи стресу.
Хвалити немовля – важливо. Але ще важливіше – робити це з турботою, тишею та мудрістю. Адже перші місяці життя – це період, коли дитина тільки вчиться довіряти світу. І те, як ми до неї ставимось, відкладається на рівні тіла, емоцій і пам’яті. Тож замість гучних вигуків – подаруймо дитині спокійне, щире тепло. Воно – найкраща форма любові.