Чи правда, що в Біблії замість космосу – вода?

У світі біблійної символіки багато що є алегоричним. Проте деякі дослідники Священного Писання стверджують, що в описах створення світу в Біблії йдеться не стільки про космос, як ми його уявляємо сьогодні, скільки про воду. Чи дійсно у Біблії "небо" – це не порожнеча Всесвіту, а водна безодня? Спробуємо розібратися, як тлумачити ці давні тексти.

У початку – вода, а не вакуум

У книзі Буття читаємо:

"Земля ж була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води" (Буття 1:2).

Уже на самому початку історії творення згадуються не зірки чи простір, а вода – безодня, над якою "ширяє" Дух.

У цьому контексті варто звернути увагу на кілька деталей:

• слово "безодня" (івр. "tehom") означає первинні води хаосу;
• не згадується жодного натяку на космос чи вакуум;
• творення починається саме з поділу води – не створення неба.

Це може означати, що для біблійного світогляду "космос" – це не простір, а водна структура, яку Бог впорядковує.

Поділ води згори та знизу

Далі у Бутті 1:6-7 читаємо:

"І сказав Бог: Хай станеться твердь посеред води, і нехай відділить вона воду від води".

Цей фрагмент часто ставить у глухий кут сучасного читача, адже звучить так, ніби вода існувала і "вгорі", і "внизу". Але для давньої людини це мало логіку: небо вважалося твердою оболонкою, що утримує верхні води.

Тут закладено кілька цікавих ідей:

• "твердь" (івр. "raqia") – небо, яке діє як бар’єр;
• Бог не створює небо як простір, а впорядковує існуючу стихію.

У такому розумінні небо – це щось подібне до купола, що відділяє божественну реальність від нашої.

Вода як символ хаосу

В уявленнях стародавніх народів, вода часто символізувала хаос, невпорядковану силу. Біблія також використовує цю символіку. Наприклад, у Псалмах згадується, як Бог приборкує морських чудовиськ – Левіафана, що символізує хаотичні сили.

Цікаві приклади:

• Псалом 74: "Ти розбив голови Левіафана";
• Книга Йова: "Хто загатив море воротами...";
• Образи води – це не лише фізичний елемент, а й духовна дика сила.

Таким чином, вода в Біблії – це щось більше, ніж просто рідина: це стан до творення, повний потенціал, але без форми.

Немає жодної згадки про космос у сучасному розумінні

Біблія не використовує у своїх текстах ані поняття вакууму, ані терміну "космос" у тому вигляді, в якому ми його сприймаємо сьогодні. Немає згадок про інші планети, галактики чи чорні діри. Все зосереджено на Землі, небу, світилі й воді.

Ключові факти:

• небо – це твердь, а не відкритий простір;
• зорі, Місяць і Сонце – прикріплені до тверді;
• Земля – це основна сцена подій.

Це підтверджує думку, що в біблійній космогонії немає концепції безмежного Всесвіту, а є замкнена система: небо-Земля-вода.

Що це означає для сучасного читача

Сучасна наука відкриває нам масштабність Всесвіту, тоді як біблійні тексти описують символічну модель реальності, де вода є не просто елементом, а первинною основою всього. Це не заперечує науковий підхід, а радше вказує на інший рівень сприйняття.

Читачам варто пам’ятати:

• Біблія не є астрономічним трактатом;
• вона говорить мовою символів, зрозумілою тодішнім людям;
• вода – це метафора як хаосу, так і очищення, народження та сили.

Це дає підстави для глибших роздумів про початок світу не лише як подію, а як духовний процес.

Ідея про те, що в Біблії йдеться про воду замість космосу, має ґрунтовне підґрунтя. Вода виступає як первинна стихія, з якої все інше витікає. Творення – це не створення з нічого, а впорядкування водної безодні. І хоча ці тексти не мають на меті пояснити структуру Всесвіту в науковому сенсі, вони передають глибоку духовну істину про силу, порядок і зв’язок між людиною та Творцем.