«Гра в кальмара» (Squid Game) стала глобальним феноменом та однією з найпопулярніших драм в історії Netflix. Серіал привабив глядачів своїм напруженим сюжетом, соціальними метафорами та несподіваними поворотами. Але за кадром залишається багато цікавих деталей і реальних фактів, які не всі знають.
- Сценарій чекав 12 років, поки його прийняли. Автор серіалу Хван Дон Хьок написав сценарій ще у 2009 році, але жодне студійне продюсерство не хотіло його фінансувати. Вважалося, що історія надто жорстока та нереалістична для широкої аудиторії. Лише після успіху інших корейських драм Netflix вирішив ризикнути.
- Телефонний номер у серіалі виявився реальним. У першій серії герої отримують картку з номером телефону, але творці серіалу не перевірили, що він існує. Власником номера виявився реальний чоловік із Південної Кореї, який почав отримувати тисячі дзвінків та повідомлень від фанатів серіалу.
- Гігантська лялька з першої гри (Червоне світло, зелене світло) була створена на основі традиційних корейських шкільних персонажів. Одна з таких ляльок справді існує в селі Манчон (Південна Корея), але після виходу серіалу її довелося прибрати, бо туристи масово почали її відвідувати.
- Головний герой Сон Ґі Хун має номер 456, що символізує загальну кількість гравців. А номер 001 належить старому Іль Намові, який, як виявилося, створив цю гру – він був першим у списку ігор.
- Хоча багато хто вважав, що сцени гри з «мостом» або величезні кімнати створені за допомогою комп’ютерної графіки, насправді більшість локацій були реальними декораціями. Це додало акторам ще більшого відчуття занурення в атмосферу жаху.
- Гра у "Скляний міст" була найстрашнішою для акторів. Хоча скло в реальності було безпечним, творці серіалу спеціально зробили частини платформи хиткими, щоб актори відчували страх. Багато сцен із тремтячими ногами та панікою були не грою, а справжньою реакцією акторів.
- Зелені спортивні костюми гравців схожі на шкільну уніформу, яку носили діти у 1970-1980-х роках у Південній Кореї. Це натяк на те, що люди все життя грають у "суспільні ігри", намагаючись вижити.
- Спочатку творці серіалу хотіли, щоб роль Сон Ґі Хуна виконав Лі Бьон Хун (актор з «Поганого хлопця»), але він уже був зайнятий іншими проєктами. Тому роль отримав Лі Джон Дже, який зрештою чудово впорався із завданням.
- Зелені костюми гравців символізують беззахисність, тоді як червоні костюми охоронців – владу та жорстокість. Це відображає класову боротьбу в корейському суспільстві.
- На стінах у кімнатах, де жили учасники, зображені всі ігри, у які їм доведеться грати. Але ці малюнки відкривалися поступово, коли з кімнати зникали ліжка вибулих гравців.
- Псевдонім сценариста натякає на жорстокість світу шоу-бізнесу. Хван Дон Хьок – це справжнє ім'я режисера, але він жартома казав, що під час роботи над серіалом відчував себе, як один із гравців, що бореться за виживання у світі кінематографа.
- Після виходу «Гри в кальмара» акції деяких корейських компаній різко зросли. Наприклад, компанія, яка виробляє традиційні цукерки далґона, отримала сотні нових замовлень і стала популярною у всьому світі.
- У серіалі є кілька натяків, що Ґі Хун та Іль Нам можуть бути пов’язані родинними зв’язками. Обидва згадують, що жили в подібному районі, а також у них однакові харчові вподобання – алергія на молоко. Крім того, Іль Нам проявляє особливу симпатію до Ґі Хуна, що може вказувати на батьківську турботу.
- Режисер Хван Дон Хьок хотів, щоб охоронці виглядали, як частина безликої системи. Червоні костюми та їхній спільний рух символізують мурах – істот, які діють організовано без індивідуальності.
- У сцені, де гравці грають у перетягування канату, Іль Нам розповідає, що його команда завжди перемагала завдяки правильній техніці. Це дійсно реальна стратегія, яку режисер Хван Дон Хьок пам’ятає з дитинства.
- Сцена з вибором конверта у метро – ще один натяк на структуру гри. Чоловік у метро пропонує головному герою вибрати синій чи червоний конверт. Це може натякати на те, що всі учасники гри вибирають синій (гравці), а ті, хто вибирає червоний, можуть стати охоронцями.
- Сума боргу головного героя – 160 мільйонів вон (приблизно 140 000 доларів), що є типовою заборгованістю для середньостатистичного корейця, який взяв кілька кредитів.
- У корейській мові ім’я Сон Ґі Хун означає «людина, що прагне чесності», тоді як О Іль Нам перекладається як «людина номер один» – що натякає на його роль у грі.