17 цікавих фактів про Мендельсона

Історія класичної музики знає чимало геніїв, чиї твори пережили свого часу й продовжують звучати в концертних залах по всьому світу. Одні композитори здобували визнання лише після смерті, інші – сяяли ще за життя, купаючись у славі й шані сучасників. Фелікс Мендельсон належить до тих рідкісних обранців долі, яким пощастило поєднати геніальність із прижиттєвим успіхом. Народжений у заможній освіченій родині, він демонстрував неймовірні музичні здібності змалку й писав зрілі шедеври ще в підлітковому віці. Його творчість охоплює симфонії, концерти, ораторії, камерну музику та фортепіанні мініатюри, кожна з яких позначена неповторним ліричним почерком.

1. Фелікс народився 3 лютого 1809 року в Гамбурзі в родині банкіра Абрахама Мендельсона. Дід композитора – знаменитий філософ Мозес Мендельсон, один із провідних мислителів єврейського Просвітництва. Така інтелектуальна спадщина сформувала в майбутньому митцеві надзвичайно широкий культурний кругозір із перших років життя.
2. У дванадцять років Фелікс уже регулярно диригував домашнім оркестром у батьківському маєтку. Родина Мендельсонів влаштовувала щонеділі музичні зібрання, на яких юний маестро представляв власні нові твори. Такі "домашні концерти" відвідували видатні інтелектуали й митці тогочасного Берліна, що давало обдарованому хлопцеві безцінний публічний досвід.
3. Увертюру до "Сну літньої ночі" він написав у сімнадцять років. Цей твір і сьогодні вважається одним із найдосконаліших зразків програмної музики романтичної доби. Вражає те, що підліток зумів із такою зрілістю й точністю передати атмосферу шекспірівської фантазії виключно засобами оркестру.
4. Мендельсон вчився у філософа Гегеля й отримав від нього глибокий вплив. Берлінський університет, де читав лекції цей мислитель, відвідував молодий Фелікс разом із сестрою Фанні. Зустріч із гегелівською естетикою зміцнила переконання композитора в тому, що музика здатна виражати ідеї, недоступні жодному іншому мистецтву.
5. Він здійснив справжній культурний подвиг, відродивши музику Йоганна Себастьяна Баха. До 1829 року творчість великого барокового майстра була практично забута широкою публікою – минуло вже понад сімдесят п'ять років після його смерті. Виконавши "Страсті за Матвієм" у Берліні, двадцятирічний диригент запустив процес переосмислення й повернення Баха до активного концертного репертуару.
6. Подорожі до Шотландії надихнули його на створення "Шотландської симфонії" та увертюри "Фінгалова печера". Краєвиди острова Стаффа й руїни абатства Голіруд справили на молодого митця настільки приголомшливе враження, що він занотував перші музичні теми просто на місці. Обидва твори вважаються зразками романтичного музичного живопису.
7. Фелікс був неймовірно плідним композитором і залишив понад сімсот завершених творів. Серед них – п'ять симфоній, два фортепіанних концерти, скрипковий концерт, численні ораторії та квартети. Така продуктивність особливо вражає, якщо врахувати, що він прожив лише тридцять вісім років.
8. Скрипковий концерт мі мінор вважається одним із найвиконуваніших у світовому репертуарі. Написаний у 1844 році, цей твір відрізняється від попередників жанру тим, що каденція розташована перед, а не після розробки першої частини. Таке новаторське рішення вплинуло на наступні покоління композиторів, що писали для скрипки.
9. Мендельсон мав феноменальну музичну пам'ять і міг відтворити почутий твір практично без помилок. Сучасники розповідали, що він здатен був запам'ятати й виконати складну партитуру після одного-двох прослуховувань. Ця здібність дивувала навіть найдосвідченіших музикантів, з якими йому доводилося працювати.
10. Він заснував Лейпцизьку консерваторію у 1843 році – один із перших подібних закладів у Німеччині. Серед перших педагогів установи були такі відомі особистості, як Роберт Шуман і видатний скрипаль Фердинанд Давид. Консерваторія й досі працює під назвою "Hochschule für Musik und Theater Leipzig" та є одним із провідних музичних закладів Європи.
11. Фелікс був талановитим художником і залишив після себе понад сотню акварелей та малюнків. Під час подорожей він систематично замальовував краєвиди, архітектурні пам'ятки й портрети знайомих. Ці роботи свідчать про справжній візуальний талант, що розвивався паралельно з музичним обдаруванням.
12. Його сестра Фанні також була обдарованим композитором, однак публікувала твори під його іменем. Суспільні норми тієї епохи не схвалювали жіночої творчої кар'єри, тому частина ранніх пісень, виданих під маркою Фелікса, насправді належить перу Фанні. Лише в XIX столітті дослідники повністю відновили справжнє авторство цих творів.
13. "Весільний марш" із музики до "Сну літньої ночі" став традиційним супроводом весільних церемоній завдяки випадку. Принцеса Вікторія Прусська обрала саме цю мелодію для своєї весільної процесії у 1858 році, і відтоді твір перетворився на незмінний атрибут урочистостей у всьому світі. Сам автор навряд чи міг передбачити таку довгу сценічну долю для цього фрагмента.
14. Мендельсон особисто зустрічався й листувався з Йоганном Вольфгангом фон Гете. Великий поет був зачарований талантом юного музиканта й приймав його в себе у Веймарі кілька разів. Гете порівнював Фелікса з маленьким Моцартом, а їхнє листування стало важливим культурним документом тієї доби.
15. Він помер 4 листопада 1847 року у віці тридцяти восьми років від серії інсультів. Передчасна загибель стала частково наслідком надмірного перевантаження – диригент, композитор і педагог одночасно, він майже не давав собі відпочинку. Смерть улюбленої сестри Фанні за кілька місяців до того надломила його здоров'я остаточно.
16. За часів нацистської Німеччини його музику було офіційно заборонено виконувати. Антисемітська ідеологія режиму вимагала вилучення з репертуару творів єврейських авторів, і Мендельсон опинився під цією забороною попри всесвітню славу. Пам'ятники композиторові в Лейпцигу та інших містах були знесені, однак після війни їх поступово відновили.
17. Ораторія "Ілля" вважається вершиною його зрілої творчості й одним із шедеврів жанру після Генделя. Прем'єра відбулася у Бірмінгемі 1846 року й мала приголомшливий успіх – публіка викликала автора на уклін понад тридцять разів. Твір і сьогодні входить до репертуару провідних хорових колективів і залишається еталоном ораторіального жанру в романтичній традиції.