Атомні електростанції (АЕС) є одними з найважливіших джерел енергії у світі, що забезпечують мільярди людей електрикою. Їхня технологія є вражаючим прикладом використання наукових знань у практичних цілях. Однак атомна енергетика оточена міфами та недовірою через свою складність та потенційні ризики.
- Перша у світі АЕС була запущена у 1954 році в Обнінську (СРСР). Вона мала потужність лише 5 МВт, але стала революційним проривом у виробництві електроенергії.
- Хоча частка атомної енергетики у виробництві електрики відрізняється залежно від країни, глобально АЕС забезпечують близько 10% всієї електроенергії у світі.
- Атомні електростанції є екологічно чистим джерелом енергії в порівнянні з вугільними чи газовими станціями. Під час виробництва електроенергії вони не викидають вуглекислого газу чи інших парникових газів.
- Сучасні реактори мають середній термін експлуатації від 40 до 60 років. Після модернізації цей термін може бути продовжено до 80 років.
- Для охолодження реакторів використовують воду, морську воду або спеціальні гази, щоб запобігти перегріванню ядерного палива.
- Один грам урану може виділити стільки енергії, скільки 3 тонни вугілля. Це робить ядерну енергетику неймовірно ефективною.
- Новітні модульні реактори (SMR) є компактними, дешевшими у будівництві та мають підвищений рівень безпеки. Вони дозволяють створювати менші за розміром, але не менш ефективні електростанції.
- Крім урану, деякі реактори здатні використовувати плутоній-239. Це дозволяє зменшувати кількість радіоактивних відходів.
- Найпоширеніші реактори – це водно-водяні (PWR) та киплячі (BWR). Кожен із них має свої переваги в енергоефективності та безпеці.
- Усі атомні станції мають спеціальні зони безпеки, де постійно вимірюється рівень радіації. Це робить роботу станцій максимально безпечною для населення.
- До 95% використаного ядерного палива можна переробити та використовувати повторно. Це значно зменшує кількість радіоактивних відходів.
- Атомні станції є основним джерелом викидів ізотопу криптону-85, який використовується для визначення роботи реакторів у різних країнах.
- Після катастрофи на Чорнобильській АЕС у 1986 році були впроваджені численні заходи для підвищення безпеки реакторів, такі як системи пасивного охолодження та покращення захисних оболонок.