Іван Франко – одна з найвеличніших постатей української культури, яку часто називають "велетнем духу" та "генієм нації". Він був не лише поетом, а й філософом, публіцистом, драматургом, політиком і перекладачем, залишивши по собі понад 100 томів творчої спадщини. Його життя було сповнене боротьби, праці, наукових звершень та особистих трагедій.
- Франко володів понад 14 мовами, зокрема грецькою, латинською, польською, німецькою, французькою та івритом.
- Він першим переклав українською мовою твори Гомера, Данте, Шекспіра, Гейне, Байрона та Ґете.
- Його літературний псевдонім – "Живий" – символізував віру у безсмертя ідей та дій.
- Іван Франко був тричі заарештований австро-угорською владою за соціалістичні погляди та пропаганду.
- У 1899 році він став одним із засновників Української радикальної партії – першої української політичної партії.
- У дитинстві Франко пережив тяжку втрату батька, що загартувало його характер і вплинуло на подальший світогляд.
- У Львові Франко навчався одразу в двох університетах: Львівському та Віденському, здобувши ступінь доктора філософії.
- Він написав понад 6 000 журналістських і наукових публікацій, не враховуючи художніх творів.
- Франко глибоко цікавився фольклором, зібравши й обробив тисячі народних пісень, казок та легенд.
- Через тяжку хворобу рук наприкінці життя він не міг самостійно писати – диктував тексти дружині або синам.
- Образ Франка увічнено на 20-гривневій купюрі, а також у численних пам’ятниках по всій Україні.
- На його похорон у 1916 році у Львові зібралося понад 10 000 людей, попри воєнний стан – люди йшли пішки з різних сіл і міст.