Ми користуємося милом щодня, особливо не замислюючись про те, як воно виробляється і з чого. За довгі століття цей продукт першої необхідності пройшов довгий шлях, а завдяки розвитку миловарного промислу і технології загалом помітно подешевшав, ставши доступним для всіх. Причому в сучасному світі цінується переважно дороге й ароматне мило ручної роботи, а не вироблена на найближчому заводі продукція.
- Вважається, що вперше мило було винайдено близько 4800 років тому в Стародавньому Вавилоні та Шумерському царстві. Але це тільки теорія, і немає жодних відомостей про те, хто його винайшов, і коли саме.
- Фраза «намилити шию» існує у двох мовах, в українській та японській. Тільки в нашій мові вона означає покарати кого-небудь, а в японській – покаятися в чому-небудь і докласти всіх зусиль для виправлення своєї помилки.
- Найдорожче у світі мило коштує близько 2700 доларів за шматок у 160 грамів. Воно виробляється в Катарі, і називається, власне, «Qatar». Така ціна зумовлена наявністю у складі алмазної та золотої пудри.
- Далеко не відразу мило стало твердим. Тисячі років тому в ходу був тільки рідкий його різновид. Але коштувала така продукція дуже дорого, і вона була по кишені лише знатним людям.
- У 30-х роках XX століття мило різко впало в ціні, оскільки в США та Європі було винайдено спосіб його дешевого і досить швидкого виробництва.
- У 1880 році компанія Procter & Gamble випустила на ринок нову марку білого мила. Це мило відразу стало користуватися популярністю в американців, завдяки тому, що воно не тонуло у воді. Причиною цього спочатку послужила проста технологічна помилка у виробництві – в мильну суміш потрапила стороння домішка.
- У Середні віки мило цінувалося буквально на вагу золота, і було абсолютно недоступним для більшості людей. Так, королева Іспанії Ізабелла Кастильська зізнавалася, що милом вона користувалася лише двічі за життя, під час народження і напередодні весілля.
- На Русі селяни замість мила, якого в них зі зрозумілих причин не було, використовували так званий «щелок». Для його виготовлення деревну золу заливали окропом і ставили паритися в піч на якийсь час.
- В античному світі мило виготовляли з козячого або бичачого жиру з домішкою золи бука. Воно було трьох сортів: тверде, м'яке і рідке.
- У Стародавній Греції, де мило було широко відоме, до нього іноді додавали натуральні барвники. Таким продуктом можна було користуватися не тільки для миття, а й для фарбування волосся, а також надання шкірі здорового відтінку.
- У Росії виробництво мила в промислових масштабах почалося в епоху правління Петра I. Але до революції воно було доступне тільки дворянам, ну або просто багатим людям.
- У XIV столітті в Англії правила Миловарної гільдії забороняли миловарам ночувати під одним дахом зі звичайними людьми, щоб випадково не видати нікому таємницю виготовлення цього цінного продукту.
- У VII та VIII ст. арабські народи вже досконало оволоділи мистецтвом миловаріння, яке вони поширили разом спершу до завойованої ними Іспанії, а потім і до Європи. Цим часом датуються записи першої європейської Миловарної гільдії.
- У минулому мило використовували не тільки для прання і миття, а й для гоління. Щоправда, для різних цілей застосовували різні його сорти.
- Перський хімік Аль-Разі написав цілий рукопис із рецептами стародавнього світу. Цей рукопис виявили в XIII столітті, в ньому записано докладні рецепти стародавнього мила, наприклад такий: взяти кунжутну олію, змішати з лугом, водою і соком лайма і варити на вогні.
- У царській Росії центром миловаріння з XVII століття було місто Шуя, розташоване в сучасній Іванівській області. Зараз брусок мила можна побачити на гербі та прапорі цього міста.
- У 2007-му році один із підрозділів ООН проголосив 15 жовтня Всесвітнім днем миття рук, а вперше відзначили його у 2008-му році. Мета свята – переконати населення планети частіше мити руки.
- У миловарінні вже кілька століть використовують соду, яку отримують із солі. До відкриття соди у виробничому циклі використовували поташ, який отримували із золи, вирубуючи для миловарного промислу величезну кількість дерев.
- Мило, як сир чи вино, теж має дозрівати. І з віком, як не дивно, воно теж стає кращим. «Старе» мило ніжніше, воно більше піниться і менше подразнює шкіру. Але це стосується тільки тих сортів, які зроблені за правильною технологією, а не за принципом «аби подешевше».
- В Україні щорічно виробляється близько 65 тисяч тонн туалетного мила, і майже стільки ж господарського. У середньому це близько 7 шматків на кожного українця.
